Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 904/4701/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 рокуу справі господарського суду№ 904/4701/13 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Антарекс-Плюс"до ТОВ "Антарекс-Плюс"про визнання банкрутом ліквідаторЗавгородній І.С.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013 року, з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17.06.2013 року, прийнято до розгляду заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "Антарекс-Плюс" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (а.с. 1, 1 - зворот, 76).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Антарекс-Плюс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 91 - 92).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Завгороднього І.С., зобов'язано ліквідатора у десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, докази публікації надати суду, провести ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону (в зазначеній редакції) та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення строку ліквідаційної процедури (а.с. 97- 99).

06.09.2013 року, на виконання вимог постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатором боржника Завгороднім І.С. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.08.2013 року, який ухвалою суду від 09.09.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2013 року (а.с. 106 - 131, 132).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 року (суддя Владимиренко І.В.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Антарекс-Плюс", провадження у справі припинено, зобов'язано ліквідатора у строк в один місяць з дня винесення цієї ухвали передати до архіву фінансово-господарські документи банкрута (а.с. 139 - 140). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.10.2013 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю висновків суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення боржника, як юридичної особи, з припиненням провадження у даній справі про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О., суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 року у даній справі - без змін з тих же підстав (а.с.171 - 172).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.12.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 22.10.2013 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 41, 95 Закону (в зазначеній редакції), пункту 11.1.1., 11.2., 11.3. Розділу 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року (далі - Порядок обліку платників податків і зборів), статей 4, 41, 43, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи та дійшли передчасних висновків про припинення провадження у справі та ліквідацію ТОВ "Антарекс-Плюс" як юридичної особи з огляду на те, що ліквідатором боржника, в порушення приписів статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не надано на перевірку в податковий орган проміжного ліквідаційного балансу боржника, а також документів фінансово-господарської діяльності, що позбавило податковий орган можливості провести позапланову перевірку банкрута та у разі виявлення податкової заборгованості заявити додаткові грошові вимоги у справі про банкрутство. Також контролюючий орган зазначив про те, що в боржника наявні розбіжності у формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що фактично виражається у заниженні та несплаті коштів до бюджету та вказує на ознаки фіктивної господарської діяльності; ліквідатором боржника, в порушення приписів податкового законодавства України, не повідомлено податкову інспекцію про ліквідацію підприємства-боржника шляхом подання заяви за формою №8-ОПП.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 16.12.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 22.10.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону (в зазначеній редакції), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частинами 1, 2 статті 95 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону (в зазначеній редакції), ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 42 Закону (в зазначеній редакції), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 46 Закону (в зазначеній редакції), після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду від 08.07.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, постановою господарського суду від 22.07.2013 року боржника - ТОВ "Антарекс-Плюс" визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Завгороднього І.С., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону (в зазначеній редакції) та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури (а.с. 91 - 92, 97- 99). Копії ухвали та постанови суду надіслано ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.

Судами встановлено, що на виконання зазначеної постанови ліквідатором боржника здійснено офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом в газеті "Голос України" №138 (5638) від 27.07.2013 року (а.с. 128, 128 - зворот).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.09.2013 року ліквідатором боржника Завгороднім І.С. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками (вх. №54309/13), в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.08.2013 року (а.с. 106 - 131).

Розглянувши наданий суду звіт ліквідатора про виконану роботу та додатки до нього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором боржника виконано всі дії з ліквідації банкрута, тому є підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, припинення банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (нерухомого майна, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок) згідно з рішенням про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідками ДАІ, органів Держсільгоспінспекції України, Державного агенства земельних ресурсів України за місцезнаходженням банкрута (а.с. 130, 125, 126, 127).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, виконавчі документи щодо боржника на виконанні в органах державної виконавчої служби не перебувають, майно боржника, в тому числі грошові кошти, дебіторська заборгованість, заставне майно, відсутні, корпоративні права за боржником не значаться (а.с. 121, 129, 131).

Також судом встановлено наявність у боржника кредиторської заборгованості перед ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська на суму 73 080 грн. (шоста черга) та ТОВ "БІЗНЕСПРОМ ТК" на суму 172 854 грн. (шоста черга), тоді як з даних ліквідаційного балансу вбачається відсутність у боржника будь-яких активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості (а.с. 113).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури відповідно до вимог статей 105 - 111 ЦК України, погодився з оцінкою доказів у справі здійсненою судом першої інстанції та повнотою дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, введеної судом.

Апеляційний суд спростував доводи апеляційної скарги про неможливість проведення податковою інспекцією податкової перевірки боржника у зв'язку з винесенням судом першої інстанції ухвали про ліквідацію боржника та зазначив про те, що матеріалами справи підтверджується факт своєчасного повідомлення податкової інспекції про порушення справи про банкрутство боржника, як платника податків, шляхом направлення їй судом першої інстанції копії ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на що, в контролюючого органу було достатньо часу для здійснення позапланової перевірки боржника до розгляду судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута. При цьому, податковою інспекцією не було надано доказів на підтвердження неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки боржника в межах строків, визначених законодавством.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про ухилення боржника від сплати податків та обов'язкових платежів не обґрунтовано жодними документальними доказами (деклараціями, розрахунками тощо).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на встановлення ними повноти проведених ліквідатором дій в ліквідаційній процедурі, належності та відповідності Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також зазначає про те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу з припиненням провадження у справі про банкрутство, а спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки через ненадання ліквідатором первинних документів фінансово-господарської діяльності, як на підставу для обґрунтування порушення прав податкового органу в ході здійснення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на наявність спеціальних повноважень у податкових органів (податкової міліції) щодо розшуку недобросовісних платників податків, вилучення документів, накладення арештів та інше, які дозволяють їм належне виконання посадових обов'язків на предмет проведення податкових перевірок.

Також колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи податкової інспекції про невиконання ліквідатором боржника вимог податкового законодавства України щодо повідомлення контролюючого органу про припинення боржника, як платника податків, як такі, що спростовуються встановленими судами обставинами надіслання ліквідатором на адресу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська заяви за формою 8-ОПП до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (а.с. 48 - 49, 52), а також направлення місцевим господарським судом скаржнику копії ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 08.07.2013 року та копії постанови про визнання боржника банкрутом 22.07.2013 року (а.с. 91 - 92, 97 - 99).

Доводи скаржника про необхідність перевірки та підтвердження проміжного ліквідаційного балансу в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно зазначеної норми права регламентується порядок перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається згідно частини 1 статті 111 ЦК України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення податковим органом повноти проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, та не вбачає правових підстав для скасування прийнятих у справі рішень про завершення ліквідаційної процедури боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 року у справі №904/4701/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко